Історія газових мереж м. Харкова розпочалася 23 грудня 1871 р., коли газовий завод, побудований на Мароховецькій Набережній, почав постачати штучний газ першими газопроводами для освітлення центральних вулиць міста й опалення декількох громадських споруд і житлових будинків.
Пізніше, у 1885 році був заснований Хіміко-технологічний інститут, нині - Харківський Національний Технічний інститут (ХНТІ) «ХПІ», як практичний, технічний інститут з двома відділеннями – механічним і хімічним. При ньому, для навчання студентів хімічного факультету, а також для освітлення території інституту, в 1898 році був побудований Дослідний газовий завод, введення в експлуатацію якого, дало місту можливість прокладати нові газопроводи.
До 1917 року в дореволюційному Харкові було прокладено вже 15 км газопроводів, вулиці міста освітлювали більше 1000 ліхтарів, було газифіковано кілька житлових будинків, адміністративних і громадських будівель.
Початок планового розвитку газопостачання міста було покладено у 1930 р., коли для обслуговування газової системи створено трест "Харгаз". У цьому ж році розпочато будівництво дослідного коксохімічного заводу, що був введений в експлуатацію в 1932 році.
У 1941 р. у місті експлуатувалося вже 50 км газопроводів, було газифіковано 7000 квартир, кілька промислових підприємств і близько 100 комунально-побутових об'єктів.
Початок Великої Вітчизняної війни зупинив розвиток газопостачання м. Харкова майже на два довгих роки. У серпні 1943-го, разом зі звільненням Харкова від німецько-фашистських загарбників, почався період самовідданої праці з поетапного відновлення і будівництва газових мереж міста, газопостачання якого здійснювалося коксовим газом до 1956 року.
У 1956 році почався новий великий етап розвитку, коли міські газові мережі були переведені на природний газ Шебелинського газоконденсатного родовища. Вперше в країні переведення газового господарства з коксового на природний газ проводилося без призупинення постачання і в стислий термін.
З надходженням природного газу почалася масова газифікація міста. Одночасно переводилися на газове опалення котельні, газифікувалися підприємства, комунально-побутові об’єкти, житлові будинки.
У 1980 році було здійснено будівництво кільця газопроводу високого тиску навколо м. Харкова. Місто було переведено на триступеневу систему газопостачання, яка будувалася майже 12 років. Кільце газопроводу високого тиску навколо Харкова з 5-ма газовими розподільними станціями і 11-ма проміжними розподільними пунктами дозволило забезпечити надійне газопостачання міста.
Одночасно продовжували розвиватися міські мережі, будувалися регуляторні пункти, проводилася газифікація великих житлових масивів Харкова - Салтівського, Олексіївського та ін.
У 1995 році державне підприємство „Харківське управління з експлуатації газового господарства” було перейменоване у Відкрите акціонерне товариство з газопостачання та газифікації «Харківміськгаз». На його базі для більш ефективного обслуговування, ремонту, реконструкції і будівництва газових мереж у 1998 році було створено дев'ять районних Управлінь газового господарства - Дзержинського, Київського, Комінтернівського, Червонозаводського, Ленінського, Жовтневого, Московського, Орджонікідзевського, Фрунзенського районів.
У листопаді 2003 року, внаслідок, структурного реформування були об'єднані Управління газового господарства Орджонікідзевского і Фрунзенського та Комінтернівського і Червонозаводського районів.
З квітня 2011 року Відкрите акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації «Харківміськгаз» перейменовується на Публічне акціонерне товариство, залишаючи незмінною основну мету своєї діяльності – забезпечення безперебійної, безпечної та безаварійної роботи системи газопостачання м. Харкова. Розвиток цієї унікальної системи продовжуються і понині. Підприємство використовує нові сучасні методи будівництва, ремонту та реконструкції газопроводів, займається впровадженням нової техніки і технологій.
