Контакт-центр (057) 76-65-104
 
Контакт-центр (057) 76-65-104

До уваги клієнтів

01.08.2018 / 11:49

Що таке "Облгаз" і як він працює

Спецпроект delo.ua
Оціни свій облгаз - для облгаз Оціни свій облгаз - для облгаз ФОТО: 104.ua

delo.ua разом з "Регіональною газовою компанією" розібралися, як працюють облгази в Україні. Пояснюємо, в чому специфіка роботи цих компаній і як формується тариф на газ.

Що таке облгаз і чому я не можу його поміняти?

По суті, облгаз не продає газ, а лише доставляє його до вас у будинок. Він, грубо кажучи, - розпорядник труб на місцях. Облгаз (оператор ГРМ, газорозподільна компанія) - такий же монополіст, як пожежники або швидка допомога. Але за законодавством він до того ж "природний монополіст". Такими ж природними монополістами є практично всі постачальники комунальних послуг - обленерго, водоканали, ТКЕ, а також "Укртелеком" і "Укрзалізниця". 

Природні монополії працюють в тих сферах, де суспільству економічно вигідніше мати монополію, ніж розвивати конкуренцію. Наприклад, щоб створити конкурента залізниці, необхідно побудувати ще одну залізну дорогу. Очевидно, такі витрати не виправдані.  

У випадку з облгазами - щоб подолати їх монополію, доведеться прокласти паралельні газові мережі, і тоді у споживача газу в будинку буде два або більше газопроводів і стільки ж вентилів, за якими газ доставляється на конфорку, в колонку або в котел. Теоретично таке можливо, але на практиці навіть європейські країни не займаються проектами надлишкового розвитку інфраструктури, оскільки це економічно невигідно. 

Як можна обмежити монополію природних монополістів?  

У більшості країн держава обмежує вплив природних монополій, приймаючи на себе функцію їх регулятора. Така система працює в країнах Євросоюзу, а також в Україні. У нас такий регулятор природних монополій називається Національна комісія з регулювання енергетичних ринків і комунальних послуг (НКРЕКП).  

НКРЕКП встановлює плату за послугу з доставки газу - її офіційна назва "тариф на розподіл газу". Важливо забезпечити незалежність і контроль за діяльністю держрегулятора, щоб він встановлював економічно обґрунтований тариф для облгазів. При професійному і незалежному державному регулюванні монополія облгазів нівелюється, зводиться нанівець. 

Чому облгаз не продає, а лише доставляє газ споживачам?  

Коли ви купуєте новий смартфон в інтернет-магазині, то плату за нього проводите окремо від оплати послуг кур'єра або поштової компанії за його доставку. Так само і з продажем газу, і послугою за його фізичну доставку до споживача.  

Облгази є тільки "кур'єрами", що доставляють газ по трубі.  

На професійному сленгу послуга з доставки газу споживачам називається "послуга із розподілу газу", а компанії, які її надають, називаються розподільними компаніями або операторами ГРМ. Хоча нам звичніше слово "облгаз", однак слід визнати, що сьогодні ця назва неправильна, оскільки до продажу газу розподільна компанія відношення не має. Цим займаються спеціальні компанії - постачальники газу, які мають ліцензію НКРЕКП на продаж газу. Таким чином, компанії, що продають газ, називаються постачальниками газу, а продаж газу на професійному сленгу називається "постачанням". Зараз в Україні видано близько 400 ліцензій на поставку (продаж) газу, і цей вид діяльності в частині комерційних споживачів є висококонкурентним.  

У Європі, починаючи з кінця 90-х років, почався процес поділу поставки і доставки газу.  

Мета такого поділу - зменшити монопольний вплив облгазів на ринок. Оскільки повністю позбутися від природної монополії не можна, в Європі та інших країнах обмежили її вплив, відокремивши ті функції, які можна зробити конкурентними. Так була створена конкуренція в частині торгівлі газом - виникли компанії, які постачають газ.  

Такий поділ продажу газу від його доставки (анбандлінг), в Україні передбачено законом "Про ринок природного газу", прийнятому в 2015 році. Також це передбачено Директивами ЄС і впроваджується в рамках Європейського енергетичного співтовариства, до якого Україна приєдналася ще в 2012 році. Отже, з 2015 року облгази не можуть продавати газ.  

Чи може облгаз самостійно встановлювати вартість своїх послуг?  

Облгаз як природний монополіст контролюється незалежним державним регулятором - НКРЕКП. Під контролем розуміється встановлення вартості послуг для монополіста, перевірка його господарської діяльності та якості послуг.  

Всі споживачі газу платять за доставку газу в розмірі тарифу, який встановлений НКРЕКП та який не прив'язаний до ціни на газ і не залежить від ціни на газ. Тариф на доставку газу ( "тариф на розподіл газу" - офіційна назва) залежить від обсягу доставленого газу, але не від його ціни. За аналогією з покупкою смартфона - вартість послуг кур'єра залежить від ваги посилки і від відстані, яку треба подолати, щоб її доставити, але не залежить від ціни самого смартфона.

 Як розраховується тариф на доставку газу?  

Зараз методологія розрахунку тарифу заснована на принципі "витрати +". Тобто регулятор - НКРЕКП повинен порахувати для облгазу всі економічно-обґрунтовані витрати, необхідні для обслуговування мереж та підтримки їх в робочому стані, додати "+" - фіксований відсоток прибутку і розрахувати тариф, розділивши всю суму отриманих витрат на прогнозний обсяг розподілу газу для конкретного облгазу. Слід зазначити, що "+" держрегулятор вже не закладає, а тариф на розподіл останні роки покриває лише 70% всіх економічно-обґрунтованих витрат облгазів. 

Роль НКРЕКП як регулятора не зводиться до встановлення тарифу. Регулятор контролює господарську діяльність облгазів, проводить перевірки, розглядає скарги від споживачів на діяльність облгазів, встановлює покарання за порушення (наприклад, за порушення ліцензійних умов). НКРЕКП затверджує для облгазів детальні інвестиційні програми, в яких зазначено на що вони можуть витратити отриману тарифну виручку, аж до метражу труб і кількості запчастин для того чи іншого обладнання.  

Чому облгази ставили загальнобудинкові лічильники газу замість індивідуальних?  

Ініціатива встановлювати загальнобудинкові лічильники замість індивідуальних виходила від регулятора (НКРЕКП). Тому держрегулятор затверджував навіть перелік будинків, в яких повинні бути встановлені загальнобудинкові лічильники. Чому ж НКРЕКП вирішив встановити будинкові лічильники замість індивідуальних? Тому що інакше йому довелося б в рази підняти тариф на доставку газу, щоб зібрати потрібну суму на встановлення індивідуальних приладів обліку.  

Наприклад, вартість одного загальнобудинкового лічильника на 100-квартирний будинок становить приблизно 50 тис. грн, в той час як індивідуальний лічильник в кожну зі 100-та квартир обійшовся б у 250 тис. грн. Закон "Про комерційний облік природного газу" передбачав встановлення обліку газу для всіх споживачів до 1 січня 2018 року.  Щоб забезпечити всіх споживачів індивідуальними приладами обліку, а на початок 2017 року їх потребувало приблизно 2 млн осіб, НКРЕКП мало б виділити 5 млрд грн тільки на лічильники. Тоді як виділено було в 11 разів менше - всього 450 млн грн.  

Встановлення будинкових лічильників була виходом із ситуації, що склалася - по всій Україні було встановлено понад 10 тисяч будинкових вузлів обліку. І це дало можливість для більш точного обліку газу. Загальнобудинковий облік показав, наприклад, безґрунтовність рішень уряду про зниження норм споживання газу для побутових споживачів, які використовують газ тільки для приготування їжі до 3,3 куб. м. Насправді в літній період середнє споживання такої категорії становить 6 куб. м, а в зимовий - 9 куб. м газу.  

Через занижені норми споживачі активно виступають проти загальнобудинкових лічильників. Ще один фактор - це неможливість встановити реальний обсяг спожитого газу для кожного мешканця в будинку.  

Чи може держрегулятор включити в тариф вартість індивідуальних лічильників для всіх споживачів?  

Зараз без лічильників залишилася лише частина споживачів, які користуються газовими плитами. Їх середня витрата 7 куб. м газу на місяць або 84 куб. м в рік. При нинішньому тарифі - 51 копійку за 1 куб. м газу, такий споживач в рік заплатить 47 грн за доставку газу. Щоб окупити встановлення лічильника такому споживачеві, необхідно 53 роки, адже середня вартість встановлення лічильника разом з роботою і матеріалами досягає 2,5 тис. грн. Показово, що виробники лічильників не гарантують такий термін роботи своїх приладів.

Чи існують облгази в Європі і як вони там працюють?  

Газорозподільні компанії існують у всіх країнах, де газ споживачам доставляють по газопровідних мережах. У США в назві таких компаній використовують слово grid (мережа, решітка). Так, фактично міськгаз Нью-Йорка - це місцевий підрозділ компанії National Grid.  

У законодавстві Євросоюзу за розподільними компаніями закріплена абревіатура DSO. Облгаз там Distribution System Operator-gas (DSO-g), є також DSO-e (Distribution System Operator-elecricity).  

У країнах ЄС кількість DSO-g залежить від специфіки формування місцевих газових ринків.  

У Німеччині таких компаній близько сотні. Є безліч невеликих державних підприємств, які обслуговують мережі своїх міст, а є великі корпорації з зарубіжними філіями. Так, на E.on і RWE доводиться до 90% газорозподілу в Німеччині. У Чехії, яка реформувала своє пострадянське газове господарство під вимоги Євросоюзу, сім DSO-g. Власниками чеських "облгазів" є німецькі концерни E.on і RWE. У Польщі майже 90% обсягів газорозподілу доводиться на підрозділи місцевої компанії PGNiG, яка є державною монополією. До речі, за відсутність реформ на газовому ринку Польща не раз отримувала осуд від європейських чиновників.  

У всіх країнах ЄС діяльність DSO-g перебуває під контролем держрегуляторів. Найчастіше тариф для них передбачає той чи інший різновид фіксованої плати, яка до того ж оплачується на умовах передоплати. Це забезпечує стабільну роботу підприємств, з невеликою, але стабільною (фіксованою) прибутковістю.  

Такі умови роботи залучають в якості інвесторів пенсійні фонди. Останнім часом активний інтерес до інвестицій в європейські DSO-g проявляє Китай. Що стосується умов роботи європейських DSO-g, то тариф на газорозподіл в Чехії забезпечує наступні інвестиції в мережі: на 1 км газопроводу - до 40 тис. грн, на 1 клієнта - до 1,3 тис. грн.

Для порівняння, в Україні тариф дозволяє такі капіталовкладення: 1,1 тис. грн на 1 км газопроводу, і 25 грн на абонента. Результат: втрати газу в мережах чеських DSO-g - 1,5%, а у вітчизняних - 3,5-4%. 

Передача досвіду. У складі європейського Секретаріату Енергетичного співтовариства діє платформа DSO-g, в якій беруть участь і українські газорозподільні компанії. Сьогодні на базі цієї платформи створені дві робочі групи, які проводять аудит анбандлінга (unbundling) в газорозподілі України, а також аналіз вітчизняних систем вимірювання та обліку газу на відповідність європейським стандартам.